Геронтология и гериатрия:

от теории к практике. Сайт конференции и школы им.В.В.Фролькиса

  • Увеличить размер
  • Размер по умолчанию
  • Уменьшить размер
Главная | Тезисы докладов (пополняется) | ВПЛИВ ЗМІНЕНОГО ПАРЦІАЛЬНОГО ТИСКУ КИСНЮ НА ЕКСПРЕСІЮ ГЕНУ СІРТУІНУ ТА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ДРОЗОФІЛ

ВПЛИВ ЗМІНЕНОГО ПАРЦІАЛЬНОГО ТИСКУ КИСНЮ НА ЕКСПРЕСІЮ ГЕНУ СІРТУІНУ ТА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ДРОЗОФІЛ

В.Я. Березовський, О.Г. Чака,  І.Г. Літовка, М.І. Левашов
Інститут фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України; Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.

Гіперекспресія генів білків класу сіртуінів збільшує максимальне число ділень клітин і цим подовжує їх тривалість життя (ТЖ). Зростання ТЖ спостерігається  і під впливом. Зниження редокс потенціалу в гіпоксичних умовах активує гени сіртуінів, що веде до стимуляції HIF-2α і сприяє пристосуванню клітин до зниженого Ро2 (Frankel S., 2011). Метою нашої роботи було визначити зміни експресії гену сиртуіну у личинок та імаго дрозофіл, які протягом 10 поколінь знаходилися в умовах жорсткої гіпоксії (8% О2).
Дослідження проведено на Drosophila лінії Oregon. Для формування експериментальних груп визначали стійкість мушок до низького Ро2. Дрозофіл розміщували у герметичній камері, в яку подавали 99,8% азот, зі швидкістю 2,5 см3/м, знижуючи Ро2 до 1,5 мм.рт.ст. Дрозофіл, які зберігали рухливість понад 30 с у таких умовах вважали високостійкими до впливу гіпоксії (ВГ), а тих, що утримувалися на вертикальних стінках менше 30 с – низькостійкими (НГ). Кожне наступне покоління перевіряли на стійкість до гіпоксії. Протягом десяти поколінь з групи ВГ – відбирали тільки високостійких особин, з групи НГ – тільки низькостійких. Дослідні дрозофіли (в кількості ~800 шт) як першого, так і всіх наступних  10 поколінь постійно знаходилися в окремих контейнерах в атмосфері з вмістом кисню 8-10% при нормальному атмосферному тиску. Експресію гену сиртуіну визначали  методом ПЛР у імаго дрозофіл на п`ятий день після виліту мух із лялечки та у личинок третього віку.
Як показали наші дослідження в контрольній групі експресія сіртуіну у личинок була в 1,6 раза (р<0,05) вищою ніж в імаго. Експресія гену сіртуіну у личинок, як ВГ групи, так і НГ вірогіднo зросла на 32% та 30 % відповідно порівняно з контролем. Тобто довготривала гіпоксія (8%) однаково вплинула на рівень експресії гену сиртуіну у ВГ та НГ личинок.У ВГ імаго дрозофіл експресія гену сіртуіну наближалась до контрольних значень, а у НГ – мала тенденцію до зниження на 6%. Таким чином, експресія гену сіртуіну у личинок і в імаго дрозофіл під впливом жорсткої гіпоксії змінюється різноспрямовано. Це узгоджується з даними інших досліджень, в яких  показано, що личинки більш чутливі до впливу гіпоксії ніж імаго. Так, у личинок під впливом гіпоксії (4% О2) змінилась експресія 2749 генів, а у імаго тільки 138 генів (Zhou D., 2007).  В багатьох дослідженях показано, що транcгенна гіперекспресія  гену сіртуіна збільшує середню та максимальну ТЖ порівняно з дрозофілами нетрансгенних ліній, шляхом стимуляції аутофагії (Morselli et al., 2009). У дослідженнях проведених нами раніше виявлено збільшення максимальної та середньої ТЖ самців дрозофіл після утримання їх на стадії імаго у віці 2 доби в умовах гіпоксії (0,4-0,5% О2) протягом 20, 30, 40 та 45  хв. Особливо вираженим було збільшення ТЖ після гіпоксичного впливу тривалістю 20 та 30 хв. У дрозофіл після 20 хв гіпоксичного впливу ТЖ зросла з 86 діб в контролі до 97 діб, після 30 хв впливу – до 94 діб. Таким чином, за нашими даними довготривала адаптація до низького рівня Ро2 збільшує експресію генів, які регулюють метаболізм клітин, активність ферментів антиоксидантного захисту та може створювати адаптивні передумови для подовження ТЖ.

 

Последние публикации


Главная | Тезисы докладов (пополняется) | ВПЛИВ ЗМІНЕНОГО ПАРЦІАЛЬНОГО ТИСКУ КИСНЮ НА ЕКСПРЕСІЮ ГЕНУ СІРТУІНУ ТА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ДРОЗОФІЛ